Для промислової переробки соєвої олії в біодизель потрібен комплект агрегатів, що забезпечують нагрів і інлайн-подачу олії, реактор для проведення трансестерифікації, відстійник/сепаратор для виділення гліцерину, блоки рекуперації метанолу та фінальну очистку і фільтрацію продукту. Готові модульні рішення містять саме ці секції: інлайн-нагрівач олії, реактор біодизелю, відстійна секція (наприклад ємність ~20,8 м3 у промисловому модулі), блок рекуперації метанолу і секцію очищення/фільтрації; такі установки проєктуються для швидкої трансестерифікації, низького енергоспоживання, без необхідності промивання і сушки готового біодизелю, а побічний гліцерин можна використовувати далі за призначенням. Для промислових обсягів підходять модулі з продуктивністю до ~4 м3/год і стандартами електроживлення 380 В трифазно із вибухозахищеним виконанням.

Для лабораторних і пілотних робіт корисні компактні установки з пропускною здатністю близько 1 м3/год, які дозволяють відпрацьовувати рецептуру, каталіти та умови трансестерифікації. Як альтернатива класичному реактору варто розглянути пристрої на основі вортексного шару (використання обертового електромагнітного поля) — вони дають дуже швидку реакцію і дозволяють зменшити надлишок метанолу. Після реакції бажано застосовувати біодизельний полірувальний блок для досягнення специфікацій паливного стандарту. Практична порада: перед запуском виміряйте вхідні параметри соєвої олії (вміст вільних жирних кислот і вологи) і за потреби проведіть дегумінга/сушку або нейтралізацію, аби уникнути мильності й деградації каталізатора.